Словник української мови (1937)/димка

by Борис Грінченко

◀ диміти

Словник української мови Борис Грінченко Д димка

димкар ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́мка, ки, ж. 1) Ум. от дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. НВолын. у. Чуб. VII. 429. Гол. Од. 49. 3) = Димна. Вх. Лем. 410.