Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дихтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дихтіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дихті́ти, чу́, ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (в жаркое время). Дихтять вівці. НВолын. у. Дихтить чоловік. НВолын. у. Пес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.