Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дичина

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дичина
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дичина́, ни́, ж. Дичь. Не ловилася, бач, мені риба, та й дичини, було, не гурт то потраплю піймати.