Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доберігати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доберігати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доберіга́ти, га́ю, єш, сов. в. доберегти́, режу́, же́ш, гл. Приберегать, приберечь; досматривать, досмотреть. Тепер уже доберігайте одно 'дного. Г. Барв. 515.