Словник української мови (1937)/добирати
| ◀ добирання | Словник української мови Д добирати |
добиратися ▶ |
|
Добира́ти, ра́ю, єш, сов. в. добра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Добирать, добрать. Коло броду беру воду, не доберу до дна. Грин. III. 61. Як послала мене мати по рудую глину, а я глини не добрала, — привела дитину. Чуб. «Іди, невісточко, в поле брати льону: не вибереш льону, — не вертайсь додому!» Ой, брала, брала, да й не добирала, у чистому полі тополею стала. Чуб. V. 705. Треба добрати трьох аршин на спідницю. 2) Подбирать, подобрать, вибирать, выбрать. До рота добрав (ложку), та в миску не ввійде. Ном. № 12221. Водять уже до його із простих дівчат: кого вже він полюбить. Водили вже їх там, водили…, — не доберуть. Рудч. Ск. I. 81. Добирає щонайгірших слів. Не добере Самсониха невістки до мислі. Мил. 98. 3) Доедать, доесть. Добирайте кашу! Змиев. у. Достав телятини, поснідав, аж цілу чвертку зразу вбрав; на другий день ще пообідав, на третій вже теля добрав. 4) Догадываться, догадаться, соображать, сообразить. Я не питала його і сама не добирала, як він прочитував ті книжки: чи раз тільки, чи усю напам'ять. Павлогр. у. Добира́ти ро́зуму, ума́. Смекать, соображать, додуматься. Не добере розуму. Не доберу свого ума. К. ПС. 121. Добра́ти спо́собу. Изыскивать, находить средство. К. Гр. 31. Добрали способу, як без коней їздити. Канев. у. Якого б способу добрати, щоб ізнов усе до згоди довести? Г. Барв. 336. Добра́ти хи́сту. Ухитриться, умудриться. Е, ні! ти добери хисту при великому дристу, щоб штанів не закаляти.