Словник української мови (1937)/доброгласний

by Борис Грінченко

◀ добровільно

Словник української мови Борис Грінченко Д доброгласний

доброграй ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.