Словник української мови (1937)/доброта
| ◀ добростливий | Словник української мови Д доброта |
добротворець ▶ |
|
Добро́та, ти, ж. Все хорошее, хорошие свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. В след. свад. песне доброта — добрая нравственность новобрачной, сохранившей до замужества девство. Будем гулять і в середу, а за твою, Парасютко, доброту розійдемося в суботу. Мил. 164.