Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/добряче

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
добряче
Київ: Соцеквидав України, 1937

Добря́че, нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряче, тільки що ж? жінка сього чоловіка вередлива була. Рудч. Ск. II. 174.