Словник української мови (1937)/добріти
| ◀ добрість | Словник української мови Д добріти |
добрішати ▶ |
|
Добрі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться добрым, добреть.
| ◀ добрість | Словник української мови Борис Грінченко Д добріти |
добрішати ▶ |
|
Словник української мови — Д
добріти
Борис Грінченко
1937
Добрі́ти, рі́ю, єш, гл. Становиться добрым, добреть.