Словник української мови (1937)/добуванка

by Борис Грінченко

◀ добрящий

Словник української мови Борис Грінченко Д добуванка

добування ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Добува́нка, ки, ж. = Добування. 1) «А як твоя, сину, добуванка в батька?» — Еге, ляща по потилиці дав. Черном. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.