Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/добутний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
добутний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Добутни́й, а́, е́. Благоприобретенный. Добутний чоловік. Незаконный муж. Та то не її чоловік, то добутний: вона десь його нагибала, та й живе з ним. Лебедин. у. Добутна́ дити́на. Незаконнорожденный ребенок. Лебед. у.