Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довада

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довада
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дова́да, ди, ж. Досада, тоска. Та коли б ти знала, мамо, яка то довада, то ти б мене й оженила, щоб була одрада. Черном.