Словник української мови (1937)/доварювати

by Борис Грінченко

◀ доварити

Словник української мови Борис Грінченко Д доварювати

доварюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дова́рювати, рюю, єш, сов. в. довари́ти, рю́, риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Приделывать, приделать (о кузнечной работе). «Адже ви знаєте Олексія?» — Якого се? — «Коваля… що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив». Кв.