Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довба

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ доварюватися Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довба 		довбало ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

До́вба, би, об. Рябой. Дівка вже давня була, погана, ряба… її довбою звано. Осн. 1862. VIII. 8.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/довба&oldid=637515