Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довговічний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довговічний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Довгові́чний, а, е. Долговечный, долголетний. МВ. II. 174. НВолын. у. Буде довговічний і на війні щасливий. К. ЧР. 41.