Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довіритися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довіритися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дові́ритися, рюся, ришся, гл. Наверное узнать. Так от батько вже довіривсь, хоч люди й кажуть, що нема. Грин. I. 32.