Словник української мови (1937)/догад
| ◀ догавкатися | Словник української мови Д догад |
догадати ▶ |
|
До́га́д, ду, м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. Посл. Невдогад. Невдомек. І невдогад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. К. ЧР. 26. Надога́д зна́ти. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько надогад знає. Мет. 150. Надога́д казати. Говорить намеками. Надога́д дава́ти. Намекать. Дає тому надогад. Мнж. 109.