Словник української мови (1937)/договорювати

by Борис Грінченко

◀ договорити

Словник української мови Борис Грінченко Д договорювати

договорюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Догово́рювати, рюю, єш, сов. в. договори́ти, рю́, риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить речь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4.