Словник української мови (1937)/догори
| ◀ догоня | Словник української мови Д догори |
догорілий ▶ |
|
Догори́, нар. Вверх. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверх ногами. Ном., стр. 63. Догориче́рева. Навзничь. Крутнувсь догоричерева. Ном. № 1833. Лягти́ догориче́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догоричерева під грушею. Греб. 402.