Словник української мови (1937)/догулюватися

by Борис Грінченко

◀ догулювати

Словник української мови Борис Грінченко Д догулюватися

догуляти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Догу́люватися, лююся, єшся, сов. в. догуля́тися, ля́юся, єшся, гл. Догуливаться, догуляться. Вже козачка в корчмі догулялась, що шинкарка в потилицю виганяла. Догуляються так до четверга. Грин. III. 453.