Словник української мови (1937)/додумувати

by Борис Грінченко

◀ додумати

Словник української мови Борис Грінченко Д додумувати

додумуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доду́мувати, мую, єш, сов. в. доду́мати, маю, єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. I. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов… додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.