Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дожинати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дожинати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дожина́ти, на́ю, єш, сов. в. дожа́ти, дожну́, не́ш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.