Словник української мови (1937)/дозирати

by Борис Грінченко

◀ дозимувати

Словник української мови Борис Грінченко Д дозирати

дозиратися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. дозріти (дізріти), рю́, ри́ш, гл. 1) = Доглядати, доглянути. Вх. Лем. 410. Не будеш діток моїх дозирати. Мет. 351. Треба пильно тих лукавих ходів дозирати. К. Досв. 201. 2) Видеть, увидеть. Вх. Уг. 236.