Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доказ

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доказ
Київ: Соцеквидав України, 1937

До́каз, зу, м. Явная улика, обвинение. Доказ маю, хто вкрав. Каменец. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусять горілку, а нападом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк.