Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/докоротати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
докоротати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Докорота́ти, та́ю, єш, гл. Дотянуть, довлачить. Насилу ніч ту докоротала. Де мені смерті своєї дождати, альбо віка свого докоротати. Мет. 349.