Словник української мови (1937)/докупитися

by Борис Грінченко

◀ докупити

Словник української мови Борис Грінченко Д докупитися

докупляти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Докупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Употребляется преимущественно с отриц. не. Не иметь возможности купить. Таке все дороге стало, — не докупишся. Васильк. у. Тяжка-важка чужа сторона: сіна-вівса не докупишся, хліба-солі не допросишся. Грин. III. 627.