Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/долітати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
долітати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доліта́ти, та́ю, єш, сов. в. долеті́ти, чу́, ти́ш, гл. Долетать, долететь. Хоть високо, невисоко, треба долітати. Мет. 7. Долетіти до сонця. Ком. I. 23.