Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/домолити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
домолити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Домоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.