Словник української мови (1937)/домолити

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ домодержавець Словник української мови
Борис Грінченко
Д
домолити 		домолитися ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Домоли́ти, лю́, лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/домолити&oldid=642419