Словник української мови (1937)/домітати
| ◀ домірний | Словник української мови Д домітати |
домлівати ▶ |
|
Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.
| ◀ домірний | Словник української мови Борис Грінченко Д домітати |
домлівати ▶ |
|
Словник української мови — Д
домітати
Борис Грінченко
1937
Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.