Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доношувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доношувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доно́шувати, шую, єш, сов. в. доноси́ти, ношу́, сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношение. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. Віно́чка доноси́ти. Сохранить девство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!.. Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусеньці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.