Словник української мови (1937)/доношувати
| ◀ доношіння | Словник української мови Д доношувати |
доношуватися ▶ |
|
Доно́шувати, шую, єш, сов. в. доноси́ти, ношу́, сиш, гл. 1) Донашивать, доносить, оканчивать, окончить ношение. Це ще материну юпку доношую. Черниг. у. 2) Донашивать, доносить, износить одежду. Віно́чка доноси́ти. Сохранить девство. Либонь, козаченьку, віночка не доношу!.. Треба, козаче, три серпанки купити: одним серпанком мале дитя сповити, другий серпанок бабусеньці дати, а третій серпанок самій треба надіти. Лавр.