Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/допинатися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
допинатися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Допина́тися, на́юся, єшся, сов. в. допну́тися и доп'ясти́ся, пну́ся, не́шся, гл. 1) Дотягиваться, дотянуться до чего-либо. Пнеться, пнеться та й допнулось ручкою до квітки. 2) Домогаться, добиваться, добиться. Попоп'явшись добренько, свого можна таки доп'ястись. О. 1862. I. 69.