Словник української мови (1937)/допирати

by Борис Грінченко

◀ допирання

Словник української мови Борис Грінченко Д допирати

допиратися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Допира́ти, ра́ю, єш, сов. в. допе́рти, пру́, ре́ш, гл. Дотаскивать, дотащить. Пшона мішок… коли б хто поміг доперти до хутора. К. ЧР. 356.

Допира́ти, ра́ю, єш, сов. в. допра́ти, перу́, ре́ш, гл. Достирывать, достирать белье. Поможіть мені сорочок допрати. Славяносерб. у.