Словник української мови (1937)/допит

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ дописуватися Словник української мови
Борис Грінченко
Д
допит 		допитати ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

До́пит, ту, м. Допрос. І силою, і правдою великий, нікому він на допит не відкаже. К. Іов. 83.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/допит&oldid=643186