Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/допит

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
допит
Київ: Соцеквидав України, 1937

До́пит, ту, м. Допрос. І силою, і правдою великий, нікому він на допит не відкаже. К. Іов. 83.