Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доповзати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доповзати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доповза́ти, заю, єш, сов. в. доповзти́, зу́, зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города. Кв.