Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/допрядати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
допрядати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Допряда́ти, да́ю, єш, сов. в. допря́сти, ряду́, де́ш, гл. Допрядывать, допрясть. Ось допряду мички, та й будемо вечеряти. Харьк. у.