Словник української мови (1937)/допікати
| ◀ допізна | Словник української мови Д допікати |
допіро ▶ |
|
Допіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. допекти́, чу́, че́ш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Левиц. Пов. 336. Щирий і незлобивий був рицар, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен. К. ЧР. 311.