Словник української мови (1937)/доробляти

by Борис Грінченко

◀ дороблювати

Словник української мови Борис Грінченко Д доробляти

дороблятися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Доделывать, доделать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.