Словник української мови (1937)/дорідний

by Борис Грінченко

◀ дорідливий

Словник української мови Борис Грінченко Д дорідний

доріженька ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дорі́дний, а, е. 1) Урожайный. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, що вона й відьмою стане. Александрийск. у. Слов. Д. Эварн.