Словник української мови (1937)/досвіток
| ◀ досвітній | Словник української мови Д досвіток |
досвітчаний ▶ |
|
До́світок, тку, м. 1) Предрассветное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До рассвета. 2) Во мн. ч. До́світки. Вечерние собрания неженатой молодежи осенью и зимой, посиделки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцов. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.