Словник української мови (1937)/достоювати

by Борис Грінченко

◀ достоювання

Словник української мови Борис Грінченко Д достоювати

достоятися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Досто́ювати, то́юю, єш, сов. в. досто́яти, то́ю, їш, гл. 1) Достаивать, достоять. І в церкві достояла мов спокійна. МВ. I. 102. 2) Дозревать, дозреть. (Конопелькам) не дали вітри да достояти. Грин. III. 122.