Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/достригати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
достригати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дострига́ти, га́ю, єш, сов. в. достри́гти, жу́, же́ш, гл. Достригать, достричь. Стриже стрижій чоловіка, достриг до вуха. Мнж. 121.