Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/досіпати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
досіпати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Досі́пати, паю, єш, гл. 1) Додергать. 2) Достать, добыть. А що, синку, досіпав де грошенят? — Досіпаєш!.. таке тепер і стало! О. 1862. IX. 5.