Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дотоплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дотоплювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дото́плювати, люю, єш, сов. в. дотопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Оканчивать, окончить расплавку чего на огне. 2) — піч. Оканчивать, окончить топить в печке.