Словник української мови (1937)/доховатися

by Борис Грінченко

◀ доховати

Словник української мови Борис Грінченко Д доховатися

доходжати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дохова́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Прятаться до чего-либо. Усе ховавсь та й доховавсь, що далі вже й нікуди. 2) Вскормить, воспитать. З чужого чортяти не доховаєшся свойого дитяти. Чуб. I. 302.