Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дохтор

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дохтор
Київ: Соцеквидав України, 1937

До́хтор, ра, м. Доктор, врач. Добри-вечір, пане дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу. Чуб. V. 1085.