Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доцуплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доцуплювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доцу́плювати, люю, єш, сов. в. доцу́пити, плю, пиш, гл. Дотаскивать, дотащить что-либо.