Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дочвалати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дочвалати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дочвала́ти, ла́ю, єш, гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 20.