Словник української мови (1937)/дочка

by Борис Грінченко

◀ дочісуватися

Словник української мови Борис Грінченко Д дочка

дочмиги ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дочка́, ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. К. Св. П. I. кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. II. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. До́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. I. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.