Словник української мови (1937)/доїздити
| ◀ доїжно | Словник української мови Д доїздити |
доїльниця ▶ |
|
Доїзди́ти, жджу́, зди́ш, сов. в. дої́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Доезжать, доехать, подъезжать, подъехать. Не доїздячи верстов зо дві чи зо три до Києва, взяли вони у ліву руку. К. ЧР. 3. Не доїздячи Солодьків, корчма стоїть. Св. Л. 169. 2) Наезжать, наехать. Ой як узяли наші чумаченьки спід байраку виходити, ой як узяли вражі здобичники частом до нас доїздити. Мет. 454. 3) Дої́хати кінця́. Насолить. А вже я тобі доїду кінця! Ном. № 3651.