Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доїти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доїти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дої́ти, дою, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доять овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.